Ми всі знаходимося в епіцентрі вируючого цунамі життя – це факт. Різні світи зустрілися, всі можливі шляхи і напрямки. Треба бути дуже чутливим і уважним, щоб ідентифікувати себе: звідки я? В якому світі я жив? Що бачать мої очі? Чого прагне моє серце? Якого подиху чекають мої крила? Де орієнтири і вогні злітної смуги?
Прокладеними шляхами йти легше. Та чи відгукуються вони радістю?
Так багато смерті навколо... І тим пронизливіше відчуття життя, такого вразливого і потужного водночас. Нам уже не відвернутися від питання, що дивиться прямо в очі: а чи я живий? Що саме вклав Господь у задум мого життя?