Спільними темами досліджень, на яких побудована ця праця, є походження втрати самого себе та шляхи самопізнання. Драма обдарованої, тобто чутливої, пробудженої дитини поляга є в тому, що вона відчуває потреби своїх батьків у ранньому віці й пристосовується до них, навчаючись не відчувати власних найсильніших, «небажаних» почуттів. Хоча пізніше цих «небажаних» почуттів не завжди вдається уникнути, вони залишаються відокремленими, а отже найважливіша частина справжнього «Я» не інтегрована в особистість. Це призводить до емоційної незахищеності та втрати себе, що спричиняє депресії або знаходить своє відображення в обдарованості. Наведені приклади унаочнюють невисловлене страждання дитини, приховане за ідеалізаціями, а також трагедію батьків, які колись самі були дітьми.