«Багато чоловіків, можливо, дуже здивуються, дізнавшись, що жінки переважно воліють обговорювати між собою зовсім не протилежну стать, а власних матерів. Безліч секретів, повіданих на вушко одне одному дівчатками, юнаками, юними та дорослими жінками, мамами та бабусями в'ється навколо подій з життя та висловлювань їхніх матерів. Це універсальний привід та вічна тема багатьох жіночих розмов».

Так починається книга відомих французьких психоаналітиків К. Ельячефф та Н. Ейніш, що всебічно висвітлює одвічні проблеми сімейних стосунків і насамперед – усі аспекти та тонкощі взаємин матері з доньками, аналізуючи їх на прикладах класичної та сучасної літератури (творів О. Бальзака, Г. Флобера, Гі де Мопассана, Л. Толстого, В. Набокова, А. Моруа, Ф. Саган та багатьох інших), а також таких знаменитих фільмів, як «Найкрасивіша», «Осіння соната», «Піаніно», «Таємниці та брехня», «Гострі підбори», «Піаністка» та ін.

Перша частина твору вивчає дві протилежні ситуації, коли «жінка більше, ніж мати» і коли «мати більше, ніж жінка»; різні проблеми, які можуть бути через зайвий симбіоз, через бажання матері реалізувати себе через дитину або ж навпаки, внаслідок того, що дитина виявляється зайвою в житті матері, захопленої пристрастю до чоловіка або кар'єрою. У книзі наведено історії, коли жінка поєднує обидві ролі періодично чи паралельно. Але саме проблеми й хвилюють авторів, вони розглядають лише неблагополучні стосунки.

За наведеною градацією, є кілька типів матерів: «матері більшою мірою, ніж жінки»; «жінки більшою мірою, ніж матері»; «ні мати, ні жінка»; «то мати, то жінка». І так далі. Кожен типаж «підтверджений» розповіддю чи відсиланням до фільму з аналогічним сюжетом.

Вдавшись до допомоги художніх творів, можна виявити найсерйозніші проблеми і, рухаючись від неприємного, визначити умови для побудови добрих взаємин, стверджують авторки книги.

«Саме це, щонайменше, ми й спробували зробити у Висновку цієї книги, - пишуть вони. – Бути матір'ю для своєї доньки, а для доньки – звичайно ж, бути, а не просто залишатися мимоволі дочкою своєї матері – важкий, але неминучий досвід для кожної жінки. У ньому і полягає найбільш здійсненний з усіх інших шлях».

Але, згідно з книгою, є задовільні взаємини, які неминуче і постійно змінюються. Необхідною умовою для них є те, що вони не повинні виключати ні батька, ні дочки, ні матері, тобто третій у них ніколи не повинен ставати зайвим.

• Досліджуючи материнсько-дочірні взаємини, авторки використовували особистий та професійний досвід.
• Дослідження теоретично ґрунтується на двох різних дисциплінах – соціології та психоаналізі, хоч і спрямоване на загальний об'єкт: доньки, у яких є матері, та матері, у яких саме доньки.
• Видання адресоване не лише психологам та психоаналітикам, а й фахівцям у галузі літератури, театру та кіно, а також будь-якому читачеві, якого цікавлять психологія та культура людських взаємин.
• Книга містить численні відсилання до літератури та кіно, а також посилання на першоджерела з теми.
• На відміну від популярної психології, текст доволі складний. Підходить тим, хто готовий до вдумливого аналізу.

• Ви отримаєте величезний масив інформації для роздумів про тонкощі та різноманітність взаємин між поколіннями всередині сім'ї.
• Ви зможете спробувати за допомогою викладених у книзі прикладів визначити та усвідомити складнощі у власних стосунках з донькою (матір’ю).
• Ви подивитися на деякі вже відомі твори та фільми під новим кутом.

Каролін Ельячефф – відома у Франції та за її межами психоаналітикиня. Авторка книг «Затаєний біль. Щоденник психоаналітика», «Приватні життя: від дитини-короля до дитини-жертви», «Все про сім'ю»; сценаристка фільмів «Церемонія», «Квітка зла» та «Дякую за шоколад».

Наталі Ейніш – французька соціологиня, Директорка департаменту у Національному центрі наукових досліджень, авторка численних робіт, у тому числі книг «Душевні стани жінки, жіноча ідентичність у західній художній творчості», «Артистична еліта, її перевага та винятковість в умовах демократичного режиму».