Це перший номер журналу з новою темою року “Софійний лад. Темрява. Мости. Лани. Зорі”.
Визнаємо, що ми так далеко відійшли від поклику свого справжнього дому, що часом здається – забули навіщо пішли. Боротьба за свободу стала нашим повсякденням, а смак самої свободи – загубленим. І у цій боротьбі ми наблизилися до краю дуже близько…Але, можливо, саме тут, у цій близькості до кінця, ми почали по-справжньому відчувати життя. Відчувати його подих, трепет, крихкість. І те, що життя – це більше, ніж відсутність болю чи тягарів. Це сміливість проживати кожну мить, відкриваючи її глибину й красу. І слухати тишу між словами, прислухатися до власного серця, що очищається, оголюється, відкриваючи щось первинне – справжню красу і сенс буття. Але дуже «по-домашньому» – тихо, тепло і затишно. Як думка, що виникає біля вогню. Як відчуття дому, що обіймає тебе у буремному світі.
На межі між світами пробуджується нова українська свідомість. Вразлива, але готова до перетворень, здатна утримувати багатовимірність життя в самому епіцентрі трансформацій. Ми і є лабораторія нової людяності.
Це час правди. І ближньої, і дальньої. Час аби прийняти себе у всій різності – суперечливій, гіркій, вразливій, але справжній…