Ви знаєте, що дивно? Що ми самі відмовляємося від власної сили. І це така тяжка карма нашої країни, що ми чекаємо, що хтось прийде – більш розумний, більш здібний, навчений – і зробить усе за нас. Ми увесь час у клопотах: як би не проґавити… щось, чи когось…
А Бог розмовляє з нами через кожного. Через його серце, мудрість, здатність бачити ціле і робити вибір. І головне – бути Відповіддю у цій розмові. Прийти до волі вольної, аби народити життя вільне. У свободі різних. На найродючішій, найпрекраснішій землі.
Ось так Бог до нас звертається – до кожного, аби його мудрість відкрилася і стала відповіддю. Він очікує наших голосів, справ, очей.
Здається, ми дуже багато робимо всі. А чи відчуваємо, що це саме Він говорить через нас? Чи є час, щоб відрізнити, де я перебираю вже знайоме, виходжу з досвіду минулого, шукаю відповідей… десь… у мудрості інших. Що теж важливо, але… Для того, щоб зупинитись ось у ЦІЙ миті, і прислухатись до ЦЬОГО моменту. Усім своїм тілом чутливим, усім, чим здатен відчути, поєднатись.
Це теж окрема тема. Чим я здатен відчути? Може з’ясуватись, що й зовсім не здатен. А може, лише якоюсь однією частиною? А життя – воно пульсує в дійсній миті. Кожен раз різне. Звертаючись до нашої здатності – так, бути присутнім. І відчувати цей світ. Знаходячи всередині себе відповідь… на перетині. На перетині цього звучання життя в мені, і голосу, яким Дух звертається до мене. Він проходить прямісінько через серце. Відчуваємо це як пронизливий голос совісті, від якого нікуди не сховатися. Але це голос, що звучить не як шизофренія в моїй голові, а як радість від цього знання внутрішнього. Вона одразу стає відчутна на всіх горизонтах – і ближніх, і дальніх – усієї істоти моєї.
Це означає бути вільним. Коли між тобою і Богом, Тим, хто створив цей світ, немає нікого. І ти є провідником Його задуму не з пафосу, а з вірності до Його любові. Бо в тому ідея Його, в тому Його головний сенс. Аби створити такого ж, як Сам… Таку ж, як Сам, Людину.
Тож запрошую виділити час, і саме з таким наміром. Бо куди вже далі відкладати? Підемо у саму суть, з усім своїм щирим серцем. У містерію «Премудрість Софії». Нехай відкриється найкраще…
