Бог нас чує. У Нього немає жодного сенсу нас ігнорувати. І дає по силі… Що ж такого ми кричимо собою, чим звучим, що Він таке дає…?
Тут варто чесно прислухатися до того, а що мені не подобається? Від чого хочеться відвернутись, закритись, відштовхнутися, критикувати, що не так… Отут, знаєте, треба як на уповільненій плівці, на повільному «прослуховуванні аудіо», прислухатись до себе… Неможливо – що?… Обмежений – чим?… І відчуєте, як у цей момент це саме обмеження десь відгукується, всередині вашого тіла. Воно там живе. І тепер зміряйте цю відстань, від тіла, яке відчуває це обмеження, ну просто як якась щільність, напруження, відчуття якоїсь важкості… Може бути будь що, різної різкості, проникливості. Саме місце. Що це? Стегна? Живіт? Спина, горло, руки? Що це, де це? Воно звучить тут.
А тепер зверніть увагу на свою увагу… Коли ви звертаєте увагу на те, , де звучить в тілі, і те, в чому ви бачите вирішення цієї проблеми, воно зазвичай же назовні, десь іще далеченько. Оце відстань нашої зради себе. Відстань, на яку ми відійшли, аби творити у житті те, що хочеться, а не те, чого не хочеться. Якщо повернутись до цього відчуття в тілі, відчути... Це ніби тверезіння починається: відліпитись очима від того, що ми бачимо як вирішення проблеми, а повернутись до себе, до цього відчуття в тілі. Просто уявіть: оце місце кричить, що «не так» і «хто в цьому винен». І воно відвернулось від Джерела творіння. А нашому Батьку Небесному треба лише, щоб ми до Нього звернулись і щиро сказали, що я ЦЕ хочу, і відчути цю радість почутості справжнього наміру. Ну і ще й озвучити цей намір для себе і довірити Йому. Зі стовідсотковою внутрішньою впевненістю, що з цього все починається, врівноважитись внутрішньо… Це довіра, як з близькими людьми, з якими ти пройшов «і крим і рим», і впевнений в їх надійності, щирості. От з цього моменту починає розгортатися інше життя. І я навіть не перейду одразу до можливостей, які виникають, а з цього моменту опори довіри. Довіри і чутливості до своїх справжніх намірів. Бо намір же не в тому, щоб знищити того, хто не дає, а намір в тому, щоб точно прозвучати тим, хто я є, і чого я хочу, і довірити це, з великою впевненістю в те, що світ створений любов’ю і красою, а не насильством і невіглаством… І майбутнє бажане вже гряде! Вливається в твоє, наше життя!… Дихаємо далі!)
