Сьогодні просто склалися всі пазли… Я ж почала нову Містерію Дихання…З назвою «Вільна Воля». Ця назва прийшла, як зазвичай усі приходять, як дзвін усередині. Це не може бути нічим іншим. Лише так – Вільна Воля. І це, як величезний Дзвонарний Дзвін всередині, який… про найважливіше зараз і це – процес…
І Воля, і Вільна – активні складові, вони ніби вдивляються одна в одну, прислухаються, зважають щодо волі і вольності… звільняючи мене, ту, про яку я ще не знаю, і те, що я ще не знаю.
Отже, тиждень минув. І раптом я побачила, скільки є нерозумінь, чи різних розумінь цього поняття – Воля. Вона повстала просто серцевиною нашої історії, що проростає через кожну людину… Бо відображає сутність Я, сутність людини. Від найбільш залежних станів до найбільш вільних. Найбільш залежних, коли воля це показник фізичної здатності нав’язати свою волю, підкорити своїй волі. І це тиранія, жорстокість, деспотизм…
Багато слів можна підбирати для того, але сутність одна: це приниження, знищення волі іншого, руйнація життя... А далі… складний момент, але важливо його побачити. Бо чому це робиться? Бо очі бачать світ, у якому мені можна вижити лише коли я знищую іншого. Коли я знищую всіх навколо. Залишаю лише тих, хто підкоряється мені. Я – влада, це моя воля!
І, за великим рахунком, це людина, слабка всередині. Вона боїться пробудження сили іншого, волі іншого. І тут така дуальність: чим більше пробуджується усвідомлення цієї слабкості своєї, тим менш агресивною стає сила зовнішня. Коли людина починає почуватися в безпеці поряд з іншим, дорослішає її стрижень, її здатність опиратися на внутрішні опори. Тобто мир пов'язаний з цією внутрішньою силою, яка залежить від моєї здатності відкриватися оточуючому. Відкриватись і відповідати, щоразу знаходити себе у цій взаємодії… Який цікавий оборот, яка цікава дуальність, мандала!
Тобто моя сила не залежить лише від мене, від мого Я, а пов’язана напряму з усім світом, із ближнім і з дальнім, і тим більше я вільна, чим більше здатна відкритись світу. Але волею своєю вільною, бо інша воля тут не спрацює. І тут безкінечне відкриття. В цій вільній волі. Вона – як доступ до шарів безмежних, до того, аби перейти до якостей безумовної любові, краси, єдності. Тієї, яку не може зрозуміти обмежена воля, що боїться бути собою, навіть і не знає про що це, якщо не битись за свої кордони…
З миром у собі можливо бути лише перебуваючи в мирі зі світом. І це не про умиротвореність, а про присутність на всіх шарах і при всіх викликах. Бачення цілого. Знаходження і визволення себе внутрішнього. Неможливо бути рабом і вільним водночас. Можливо лише добровільно, як служіння… Але це точно не рабська свідомість…
А от рабська… яка ж вона хитра… Так непомітно, ніби природно, між іншим…І от ти вже борешся, доводиш, звинувачуєш… У своїй власній голові першою виникає згода на рабство… Ну, добре, скажімо мʼякше: «залежним від обставин, вимушеним, обмеженим , без варіантів і вибору!»… Просто тотальна окупація… Але ж це лише думка! Лише! І вона тримає в полоні, в окупації й під прицілом одночасно! Чи можна звільнитись від неї? Звичайно. Але спершу – побачити, як цією залежністю ґенерується життя. Так ніби і немає інших варіантів… Вільні люди – то вільна свідомість! А вона потребує пильності, бо ворог вчиться разом з нашим мудрішанням…
Коли ж ми визволяємося з цього умовиводу, думки, уявлення, і відкриваємося більшому – ми знаходимо виходи. Вони просто відкриваються. Наше життя інервується цим визволенням, психіка стає пластичною, ми вже не сковані, наше тіло починає зчитувати більший простір. Така мова Свободи, Вільної Волі. Красиво. Навіть, я б сказала, геніально… Дихаємо далі!
