Здається, найголовніше зараз звільнення «від»… а насправді звільнення себе. Від захваченості, викривлених нашарувань, того, що паразитує, забирає життєву силу. Звільнена життєва сила людини – найбільша цінність зараз!
Від легковажності, незнання, неуважності, халатності, заздрощів, інфантильності, безвідповідальності...
Можна подивитися взагалі на цю війну, як на велику чистку, велике прання одягу, що носився тисячоліттями. І оце звільнене «Я» має особливу якість, чутливість до чистоти своєї ПриСутності…
ВІДЧУТИ цей смак… – звільнення Життя. Так же й кажуть же: «екзистенційна війна». І немає на кого вже тицяти пальцем, тут у кожного своя передова свідомості, і свої окупанти й межі… Маєш вистежити і викрити ворога! Відчути всіма тими болючими клітинами, які пережили ув’язнення, запаморочення божевільного, абсурдного… жах своєї добровільної здачі… Це ж у кожної людини цей процес іде. Чи йде? Щось іде, щось не йде… Але якось ворог дуже вріс в саме ядро наше…
Звільнитися лише сама людина може. Захотіти життя вільного, себе чистого, як води джерельної від довгої спраги… Так ми ж так і кажемо, що повернення кордонів не буде означати звільнення. Бо хто ті, хто побудує цю вільну країну? Чиї очі побачать цей вільний образ? Чиї дії почнуть будувати? Чий голос почне звучати вільно? Не в суперечках і не в обвинуваченнях, і не в брехні. А той, що від звільненого серця йде. Якщо розставити акценти – то це, мабуть, найважливіше…
А далі діяти – від цього звільненого життя в собі. Зі сльозами на очах і в серці, бо таке чутливе воно стає до кожного покинутого, обділеного любов’ю (в усіх сенсах), чутливим до життя, до справжнього, до взаємодії, до радості творіння. Бо знає ціну цього…
Отже, звільняймося. Це ДІЄслово…
