Дивовижна якість людини – вірність. Вірність така ж сама якість, як ніжність, гідність, жіночність… Такий-от штрих у портреті людини, упізнаваність її в цьому світі. А ось щоб відповісти для себе на питання, чому саме я вірний у цьому житті, треба дійти до самих коренів свого «я». Я як вірність. І тут можна заглибитись у вир людського життя. Бо чого б ми не торкнулись, ми завжди можемо запитати себе: а чому я тут вірний? І якщо є таке питання, то є й питання «звідки я?». Куди спрямовується моє життя? В моїх діях, моїх виборах, уподобаннях, моїх зустрічах, взаємодіях? Чому я вірний? І потім – хто я? І куди я йду?
Вірність це «криштальність» людини, її усвідомлення того, що кожна мить наближає її до власного джерела. Кожна мить є вибором, питанням, чому ти вірний. Кожна мить у природі людини – так закладено – кожна мить це мить вмирання і народження. Бо то природа людини така: вмирання як усвідомлення, як прозріння, як пізнавання того, що саме я, своєю якістю, своєю викривленою вірністю прийшов до цього моменту. А куди я йду насправді? І чому я вірний? Віддати себе тому, чому ти вірний – це зробити крок, стати воїном, який умирає за дещо більше, ніж його життя. За те, чому він служить. Те, заради чого він готовий залишити навіть своїх рідних і близьких, і себе самого – в цьому, фізичному вимірі – заради чогось більшого, чому ми можемо бути вірними.
Найбільш цікаве тут дуже поруч. Коли виникає осудження, або докори по відношенню до людей, коли в серці, в тілі піднімається хвиля злості, роздратування, образи… Ось у цю мить важливо запитати себе: чому я вірний? Бо якщо я досі перебуваю в цьому місці, де мене так захоплюють ці почуття, то я вірний саме їм. Я їм вірний, бо раз за разом чіпляюсь за них, даю увагу. Я тут зупиняюся і «зливаю» всього себе.
«Так, люди помиляються», каже Господь. (І я в тому числі помиляюся, і так кожен). «Тож визнай і залиш, і піди за Мною» – слова, спрямовані до нас.
Ось це і є смерть. Бо народимося ми в наступну мить – з новою свідомістю, з новою якістю сили в собі, ставленням іншим. Чи у цьому житті, чи в наступному – ми не знаємо, бо цей міліметровий шлях – він проходить через кожного з нас. І як ми можемо впіймати, як можемо розрізнити ці маленькі зради всередині себе? Як можемо розрізнити своє БАЖАНЕ, те, чому готовий бути вірним, маю сміливість бути вірним. Навіть не так! МАЮ ЧЕСТЬ бути вірним…
Хтось танцює, піднімаючи, розпушуючи ґрунт у дуже тонких матеріях, хтось – більш широкими мазками. Хтось – просто фізично, але детально. І на кожному рівні кожен із нас зараз може зробити цю роботу.
Мені здається, що вірність як якість людини проявляється сьогодні через українців дуже особливо. Але є де зціляти себе – і перш за все всередині, там, де «внутрішня кухня»… мікро- міні-зрад. Битва титанів…
