Дуже важко даються зараз мені слова. Саме зараз… Бо серце завжди промовляло про найважливіше так гучно, що я чула його, майже не докладаючи для цього зусиль. А зараз дуже важко… Ніби звучить життя в мені надзвичайно тонко – там, де ще немає слів. І відзначаючи цей стан, я розумію, що життя не стоїть на місці, воно рухається, і ці його етапи варто усвідомити для чогось важливого.
В останні дні придивилась – до того, про що це. До того, що саме діється. Якщо означити «грубими мазками», то очевидно, що світ ніби «перезбирається» всередині…
Оптика змінилась, і тепер дуже ясно видно розділення на чорне та біле. Бачу це в собі, в інших людях. Повторюю – це якщо «широкими мазками». Але зміни проходять ще глибше – там, де «збирається» світ, цілий світ. А він збирається з музики, з дихання, яке живе, наповнене відкриттям життя, БАЖАННЯМ відкрити життя. Оце бажання відкрити життя схоже на бажання, яке має паросток, що пробивається крізь загрубілу шкаралупу, Коли починаються ці поштовхи до життя, вони вже містять в собі уявлення – до якого саме. Ніби як імпульс, як початок.
От на цьому рівні зараз ми. Кажуть, колапс, «балансир». А хлопці з Бахмута кажуть: ворог став набагато розумнішим, він пристосувався до нас, він не дурний.
Наш ворог це наші страхи, наше «мертве», що відхиляється від життя живого, від натхнення, любові, свободи, від вільного буття, яке народжується з бажання жити. Його можна побачити в наших оцінках, критиках, звинуваченнях, навіть у ставленні до цього моменту не як до виклику, іспиту, а як до кари, до несправедливості. Все так, але всередині народжується життя, і воно збирає цілий світ з його сенсом. Потроху-потроху. Через ці прояви, зажими, стискання, загрубілість – перенароджує себе. Дає можливість розпізнати, розрізнити всередині важливе, і, як не дивовижно, преобразити.
Дуже тонка і філігранна робота, паузи потребує… Хоча б небагато часу на тишу, аби з молитвою доторкнутись до Любові Божої і відчути, як Він… перезбирає мене, перезбирає в здатності жити вільно, в мирі і любові.
Навіть якщо і зовні подивитися: на те вона й зима, аби морозом прибити шкідників, оздоровити живу тканину життя. Зима у нас зараз, до речі, така собі, «ніяка». Тож роботи багато. Бо ми можемо вийти з цього лише в Перемогу. Лише Пере-можниками. Переможцями.
