Примітивність, кажете… Ні, це не примітивний народ. Народ, що укорінений у самій мудрості життя, яка пульсує самим соком своїм. Мудрість, яка не мислить конструкціями, концепціями, а ВІДЧУВАЄ життя. І через цю спроможність проявляється і любов, і мудрість, і краса, і ніжність, і креативність, і геніальність, і неймовірна сила, бо сила українського народу у його ВЖЕ причетності до Премудрості життя… До тієї Софії, яка є Віра, Надія і Любов у своєму корені, у своїй суті.
Можна розказувати про те, що нам важливо щось придумувати, складно мислити, перебирати конструкціями ментальними… Що нам важливо вчитись, вчитись, вчитись… Але чому саме? Здається мені, найважливіше зараз – бути ПРИСУТНІМИ. І бачити внутрішнім зором шлях, який ми пройшли. Відчути біль, яким просочена земля. Вийти за межі себе зсередини, і відчути, що я є частина БЕЗ-МЕЖНОГО, що втілюється саме через мене. І це зовсім по-іншому проявляє найважливіше, викриває брехню, обман внутрішній…
І головне, звичайно, дихати, дихати… Аби ця Премудрість, що є первинними водами, які омивають береги кожного, просочилась у всі наші думки, у наші почуття, у наші дії. Бо кожен із нас це береги, які омиваються всередині первинними водами океану. Звичайно, для нового народження. Народження у новій суті, у новій якості. Народження безмежного.
Береги, сповнені пам’яті… У нас іще є борги, ще є межі, у яких накопичилося стільки болю, смерті, стільки ілюзій, брехні, власних викривлень… Нам потрібно їх «розмінувати». Потрібно зібрати ці частини себе, розкидані на полях цієї землі. Мертві частини себе, які відкололись від дихання Життя – застрягли в оцінках, порівняннях, у битві, в доказах за справедливість.
Істинна справедливість – це мир у душі. А далі – дії! Але народжені в любові. Нам дуже важливо зараз знаходити розкидані частини себе – у різних ситуаціях життєвих. Робити їм штучне дихання і повертати до життя. Повертати до першоджерела живого. Ніби розширюючи своє дихання, своє сприйняття, своє усвідомлення – Свою Присутність Живу, чутливу… Тут і зараз. Це не про те, щоб роздумувати, аналізувати типові приклади – це теж потрібно, але це наступний крок, ніколи не перший. Аналізаторів багато – присутніх мало! З чого починається життя? Якщо з живого, то й народжується потім живе. А якщо з мертвих его-конструкцій?…
Кажуть, внутрішнє бачення, цілісне бачення… Не очі бачать, а Премудрість бачить через тебе. Через те, чим ти є. Через те, куди звернена твоя увага… Моя увага… Бо про що ж я можу розказати, як не про себе. Про те, як розкривається Премудрість у мені, і як вона благає: кажи, пиши, дихай, танцюй, знаходь себе у кожній миті, зустрічі, покидай звичне, відчувай цю мить!… І я лише іду за нею… І можу відрізнити цей тихий спів серед шумів, криків, галасу. Його не сплутаєш. Він живий…
