Живе, пульсуюче, те, що ми можемо назвати собою – воно відкривається щоразу, коли ми виходимо за свої межі і робимо крок усередину себе. Коли ми не ідентифікуємо себе з певними уподобаннями чи якимись ментальними конструкціями, визначеннями, ролями… що звикли називати собою.
Нам завжди важливо шукати себе ще не оцифрованого і відомого, і звідти вдихати життя. Вдихати на повну силу, наче щоразу вислизаючи зі своїх власних обмежень. Бо нам властиво так швидко обростати корою…Ця жива тендітна внутрішня частина, де вирує сам сік нашого життя, завжди оновлюється. У дерева ми це бачимо по «колах росту» . В середині стовбура найбільш вразлива частина, але, водночас, там і точка зростання… Там найбільше вирують соки життя.
От так і нам важливо шукати себе в серці серцевини, і ще більше і ще тонше… Бо така наша природа – ми швидко адаптуємось, наче загартовуючись вітрами життя, покриваємося захисною корою «стабільністі» Але це просто нечутливість … Щоб бути живим, треба робити ці кроки раз за разом, прямісінько у Свій власний Космос, без усіляких скафандрів і поясів безпеки – єдина можливість бути справжнім. І звідти відкривати нові очі…, нові дії…, , нові почуття…
Згадалась сьогодні казка про Маленького Принца, який любив Троянду на своїй Планеті, дбав про неї, рятував їй життя. Ми теж рятуємо життя, визволяємо себе щоразу, коли не погоджуємось на мертві, жорсткі конструкції. Коли робимо крок у радість, у живу частину себе як у серцевину живого дерева. Аби звідти подивитись, відчути напрямок Духу. Відчути, як радість проходить просто через мене, бо вона і є суть мене. Суть Духу, який втілюється через кожну людину…
Ось він, цей початок себе – першоджерело. Жива частина себе, тендітна, чутлива до життя… Але це не означає, що вона слабка – ні, у цій природній живості вона з’єднана з усім Божим світом. Початок, з чого починається цей світ. Отже, це місце особливо чутливе до бажань, справжнє…
Для цієї істинної живості сила фізична непотрібна. Вона просочується крізь найщільніші конструкції. І тому – танок, тому – пісня… Це мова Любові… І з цього ж місця починається і джерело творення. Нам туди можна лише живими потрапити. Живими. Без жорстких конструкцій думок. Цей Океан, який розкривається через нашу живу присутність чутливу – омиває і зцілює всі оті уламки наших життєвих переживань. І ніби повертає ясний зір і усвідомлення справжнього…
