Мудрість життя присутня всередині кожної людини. Премудрість Божа… Яка, наче недосяжна зірка, але є всередині кожного.
Так само, як Сонце вже існує, і саме тому є ніч. Воно вже є, і саме наявність ночі підтверджує присутність Сонця. Як пустота, яка є в кожній щільній матерії. Навіть найбільш щільній. Як тиша, що присутня в найбільш галасливому місці, серед найгучніших звуків.
Отже, ніжність є там, де ти менш за все очікуєш її побачити – в грубості, жорстокості. Отже, радість є там, де, здається, смуток заповнює по самі вінця. І щирість є таємним місцем брехні та підступності. А зло є можливістю, колисанкою для добра. Добро вже там є. Як же воно помітить себе, якщо не буде заколисане злом?
Розумність… – всередині дрімає дурість… Амбітність – приховує всередині зерно нерішучого. Пихатість має у своєму корені сором’язливість…
У нашому «домі», всередині кожного, стільки всього... розкидано, наче бісером… вишиванки створювати своїм подихом. Але погляд… Погляд повернути додому треба, аби Софія подивилась крізь наші очі, побачила красу цієї гри. І сказала так ніжно-ніжно: зупинись… повернись додому… Подивись, що навкруги тебе, проясни свої очі… від подиху життя, самісінького джерела, що омиває і зцілює, і повертає до справжнього, того, що вже є і присутнє у серці…
Так само, як і наша свобода. Наша свобода – вона прямісінько всередині наших обмежень. І навіть якщо обмеження здаються такими фізичними, вони лише кажуть про ніжність того, що вони бережуть, ховають у собі. Аби відкрили ми найдорожче вільно.
Знайти стежку у найскрутніші моменти, коли, здається, немає виходу. Згадати про те, що в самій серцевині вже ВСЕ є. Лише одне – де ти? Повертайся додому…. Тим, хто життя відчуває…
