Дуже хочеться гарантій. Хочеться якоїсь визначеності, бачення, як воно буде… Щоб за щось зачепитися… Але водночас ця невизначеність показує, де наші зони відхилення. Де наші страхи, хибні напрямки нашої свідомості. І це хвилювання всередині прямо вказує на ті місця, де ми можемо щось виправити. І це так непросто – полишити своє занепокоєння (російською бес-покой-ство). Полишити своє бес-покой-ство, і піти у невідомість. Але не просто у невідомість, а у невідомість, яка прокладається для нас Богом, Батьком нашим. І це шлях Життя. А життя – воно завжди з радістю, бо воно завжди тягнеться до джерела світла… тепла… сонця… Всередині нас.
Мабуть, це найважчий крок – полишити своє занепокоєння і приліпитись до шляху Радості. Полишити свою покинутість, свою вразливість, своє бажання… Навіть так – знання (хто не дає тобі радіти життю? Хто забирає тебе від цієї радості? Бес-покой-ство…). І піти за Радістю, що розгортається всередині тебе, розкриває тебе на невідомій території, у невідомій твоїй якості – подоби Господньої. Піти за Премудрістю життя. Так, довірившись тому, що є щось більше, що створило це життя, створило у красі. Те життя, яке дихає наповну. Знайти себе у красі думок, у свободі руху, у досконалості свого тіла. У натхненній унікальності. Це не просто якісь роздуми, це практична дія. Бо ці виклики не десь на передовій, далеко від нас. Наша передова дуже близько – у конкретних виборах конкретних дій, у конкретних реакціях, у конкретних ситуаціях і зустрічах. У цій миті і наступній. І це надважкий крок. Вибір. Відповідь на питання «хто я є»? І яке життя я хочу, щоб народилося, створилося з цих моїх дій, проявилось через мою присутність…
Сьогодні починаємо сорокаденну Містерію Дихання «Премудрість Софії». Тут купа невизначеності – невизначеність зі світлом, зв’язком, з неочікуваними зовнішніми обставинами, які можуть раптом з’явитися. І, разом з тим, це можливість на цій межі освоїти навички свого справжнього існування – у дійсній миті. Мені здається, що ми вже на тій межі, коли відкладати немає куди. І страх, і рішучість, і надія, і любов, і віра наче сходяться (вже зійшлися!) в одному місці. Тут треба визначитись. І почати так жити. Усвідомити, що немає духовних інструментів, або бізнесових інструментів, матеріальних. Усе починається зсередини. Там, де ти виходиш на територію, де немає інших опор, крім віри, надії, любові. І через тебе, твою унікальність, твої справжні наміри починає проявлятися життя, якого прагнеш. Якого прагне твоє серце...
