Мудрість Життя, яка пульсує у всьому живому, що навколо… Мудрість людини, яка прожила вік, бачила світ, має свій досвід і так близько підійшла до кінця життя і може відчути, усвідомити його в усій повноті…
Мудрість людини. Мудрість жінки… Мудрість чоловіка… Мудрість дитини…Мудрість старої людини….І це все різні речі. Бо різний вік, обставини, умови життя.
Яка ж то є Премудрість Божа? Премудрість, що об’єднує у собі всі наші різності, всі наші бажання, і шлях наш людський у собі… Яка ж то Премудрість у Бога, що дихає любов’ю до кожного? До кожного і в кожну мить. Навіть якщо може здаватися: та що ж то за любов така! Хіба то може бути любов’ю?
Але ні. З Його висоти це Любов. Як любов батьків до своєї дитини, яку треба загартувати для життя. Навіть в ілюзіях, навіть у спокусах, у випробуваннях. Бо кожне випробування відкриває новий рівень, новий обсяг, здатність бути подобою Любові, Мудрості, Бачення. В усьому. Бо людина – це істота, здатна тонко відчувати життя. І чим ближче ми до цієї серцевини себе, відчуваючи… Тим більше ми входимо в тишу…
А Бог нас туди запрошує уже кілька років, наполегливо – увійти до тиші, зустрітися зі смертю. І що там? Згадати про себе відчуваючого. Відчуваючого землю життя. Усією своєю сутністю. Від п’ят до маківки, від «ліва» до «права», у безкінечність, уперед, назад, і в усі боки. Пізнаючи відчуваючу присутність, яка поєднується з висотою і глибиною, і широтою Бога, у кожній клітині. Туди Ти нас запрошуєш, Боже, я це відчуваю. І знаю. І ведеш дуже ніжно, з турботою, настільки, наскільки ми здатні зробити крок.
Отже, вирішено. Роблю наступне дихання. І як можливість вийти на розмову з мудрістю, Премудрістю Божою. А ще краще так – Премудрість Софії. Бо це мудрість, яка має народитись у кожному з нас. Мудрість, що сягає висоти Бога і здатна впустити в себе, поєднати в собі мудрість до усього роду людського – через своє коріння. І всі живі істоти. Мудрість до життя живих істот, що тут, поряд, на цій землі, довірені Богом нам у нашій антропологічній історії.
Так. Нова містерія дихання буде називатись Премудрість Софії. Особлива розмова саме зараз, саме тут. Я відчуваю цю актуальність.
Ще є час, щоб продумати наміри. Але я вже зараз відчуваю, що це воно. Мабуть, буде непросто. Але як завжди в містерії. Важливо те, що ти йдеш, і нове життя, майбутнє входить у тебе. Ти йдеш прямою дорогою, не ухиляючись вліво чи вправо, не зраджуючи Духу, відкриваючись найголовнішому. А в цьому випадку це буде Премудрість Софії. Отже, так…
