Думаю про Вдячність… Вона, наче місточок до Божої Любові, яка утримує все створене.
І тут не стільки про вимовлені слова, хоча кожне слово має свою особливу вагу і звучання. А більше про стан, про відчуття, і про невипадковості. А ще більше про сенс. Сенс любові, який все створене поєднує.
Буває складно це осягнути, але навіть біль, який ми переживаємо, і те, що може здаватися абсурдом або жахом, – навіть у цьому в очах Бога є сенс. І це завжди сенс Любові. Навіть, не побоюся цього слова, краса, особлива краса Божої науки Любові.
Але про Вдячність. Вона наче підіймає над собою і відкриває інший вимір. І це щоразу відкриття себе для більшого, внутрішнє усвідомлення радості в цьому поєднанні і особливого внеску у справу розкриття любові в душі… А там усе перемелюється: всі наші обмеженості, невдоволення, гнів, образи. Все перемелюється душею, аби народити дитя Любові. Чи ж можливо її підробити – справжню Вдячність?.. Вона в цьому диханні народжується…
Ми всі пов’язані в цій справі Любові, і ніби передаємо одне одному листи душі. А в них – залишки страху, сліз, байдужості, самотності, відчаю. Або, навпаки, гордині, пихатості, насилля над іншим, бажання влади. Дихання – як листоноша…
Наш внутрішній погляд, наче сміливий серфер, що на гребені хвилі може підняти нас до очей Того, Хто створив цей світ… Щоб відкритися Його сенсам, щоб піти за головним і не зрадити. Щоб раз у раз підтверджувати для себе свою вірність. Але підтверджуючи свою вірність, ми долаємо свою зраду, а доходячи до Вдячності, відновлюємо тканину життя, її цілісність. І часто так буває, що й сам шлях до того, щоб відчути Вдячність непідробну, омивається сльозами усвідомлення, що в цих розривах і ранах життя є частина і твого невірства, упертості, сліпоти…
Але в тому був задум Божий – аби за якийсь час відкрились наші очі. Саме тому цей шлях до Вдячності буває і сльозами окроплений. Але потім на ньому – і радість захоплення тими дивовижними шляхами, які єднають людей, думки, почуття, сенси. Бо наступною за Вдячністю відкривається Краса! І вона живить Вдячність. І підсвічує Любов…
